330 – РІЧНИЦЯ СЕЛА ПІДЛІСНІВКА СТЕПАНІВСЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ ГРОМАДИ
Переселенці з Правобережної України у 1696 році перенесли на територію Підліснівки Степанівської громади сільськогосподарський досвід. Головним заняттям було землеробство. Природні умови для цього були надзвичайно сприятливі. Навколо шуміли ліси, води широкої ріки Гуска підходили до самої балки. Земля відзначалася родючістю й давала високі врожаї зернових культур. З олійних та технічних культур сіяли коноплі та льон. Для оранки використовували тяжкі плуги, в які запрягали по чотири воли. Звичайно використовували й сохи.
На городах вирощували дині й кавуни. Розвинутою галуззю було й тваринництво. Розводили рогату худобу, а також коней, овець, кіз, свиней. Полюбляли й промисли: такі, як бджільництво, рибальство, млинарство й гуральництво. Майже кожна родина мала ткацький верстат. Сільські майстри ткали килими, плахти, запаски, хустки, сукна, полотна, рядна.
Чоловіки займалися обробкою дерева, робили вози, меблі, скрині, дерев’яний посуд та інші речі. Славились колісники та бондарі. Поширення одержало гончарне, ковальське, шкіряне, кравецьке, шевське, кушнірське та інші ремесла.
Свої вироби жителі села Підліснівка вивозили на ярмарок до міста Суми та міста Ромни. Везли борошно, живу й биту птицю, овечу вовну, гончарні вироби, зерно, мед, сало, прядиво.
(у публікації використані матеріали із книги «Підліснівка – мій оберіг» Віри ЛАТОНОВОЇ та Івана ГУСАКА)
Далі буде…..