ГЕРОЇ НЕ ВМИРАЮТЬ! СТЕПАНІВСЬКА ГРОМАДА ПАМ’ЯТАЄ!
Минув рівно рік з дня загибелі Мірошниченка Сергія Володимировича.
Біль від нестерпної втрати пронизує серця рідних та всіх мешканців Степанівської селищної територіальної громади.
Офіцер відділення планування штабу військової частини А 7045, молодший лейтенант МІРОШНИЧЕНКО Сергій Володимирович, 1980 року народження, житель с. Косівщина Степанівської селищної територіальної громади, загинув, внаслідок ворожого ракетного удару по місту Суми.
Для всіх нас Сергій є прикладом хоробрості та відваги, з перших днів війни він був вірним військовій присязі, з честю і гідністю виконав свій громадянський та військовий обов’язок, до останнього подиху вірив у Перемогу України над ворогом.
Слід зазначити, що дуже важливу роль саме у становленні особистості Сергія зіграв дідусь Григорій Петрович. Він учасник Великої Вітчизняної війни. Восени 1941 року його 17 - літнього юнака забрав військкомат в тил, щоб той не потрапив до рук фашистів. За Волгою він пройшов навчання і на початку 1942 року потрапив на фронт. Важкими були дороги війни. Надлюдські зусилля треба було прикладати, щоб прогнати ворога з рідної землі. Та людина все зможе, якщо її справа праведна. Від Ленінграда до Кенігсбергу таким був бойовий шлях Григорія Петровича. За мужність і героїзм в боях з німецькими загарбниками нагороджений медаллю «За відвагу», Орденом «За взяття Кенігсбергу», Орденом Червоної зірки. Нагороджений найціннішими нагородами. Це два Ордени Слави ІІІ і ІІ ступенів. У радянські часи три ордени Слави прирівнювались до звання Героя Радянського Союзу. У селі Великі Будки Роменського району Сумської області Григорій Петрович був єдиним, хто мав два Ордени Слави. У сім'ї, де дідусь Герой, не міг не вирости майбутній Герой. Дідусеві розповіді захоплювали онука, вселяли віру в святу справу: треба боронити свою землю за будь-яких обставин. Між дідусем і онуком були теплі, дружні відносини. Будучи вже дорослим, Сергій багато часу присвятив вивченню бойового шляху Григорія Петровича...
Сергій Володимирович Мірошниченко є яскравим прикладом наступності поколінь та залишився достойним пам’яті своїх героїчних пращурів.
Герою навіки 44 роки…
У військовослужбовця залишилися дружина, два сина.
Всією Степанівською громадою висловлюємо щирі співчуття рідним, близьким та всім, хто знав і любив Сергія Володимировича.
Нехай душа загиблого Героя знайде вічний спокій, а добрий спомин про Захисника України залишиться в наших серцях!
Вічний спокій та світла пам’ять молодшому лейтенанту МІРОШНИЧЕНКУ Сергію Володимировичу!
Вічна пам'ять усім захисникам, хто пішов у вічність…
Герої не вмирають!
Героїв завжди пам'ятають!
На небі й на рідній землі!
