У СТЕПАНІВСЬКІЙ СЕЛИЩНІЙ ТЕРИТОРІАЛЬНІЙ ГРОМАДІ ВІДКРИЛИ ПАМ’ЯТНИК НА МОГИЛІ ЖЕРТВАМ ГОЛОДОМОРУ 1932-1933 РОКІВ
Пам’ять — це нескінченна книга. Вона не має ні початку, ні кінця. У ній — кожна доля, кожне знищене життя, кожне замовчане ім’я.
29 липня, на одному з кладовищ селища Степанівка, відбулось відкриття та освячення пам’ятника «Пам’яті жертв Голодомору 1932–1933 років» — на тому самому місці, де, за спогадами очевидців, хоронили померлих у ті страшні часи. Там, де земля пам’ятає біль, який неможливо виміряти.
Історію оживляють свідчення. Місцева жителька, Марія Арсентіївна Деряга, 1922 року народження, згадувала: «У людей не було сили ями копати, мерців притрушували землею…»Ці слова пронизують серце. Але вони й надихають — берегти пам’ять, говорити правду, вшановувати загиблих.
Пам’ятна подія відбулась за участю селищного голови Володимира ЛУКАША, начальника управління освіти, культури, молоді та спорту Антоніни КОЩІЙ, працівників управління, військових капеланів Національної гвардії України.
Із вдячністю та шаною громада висловлює подяку благодійнику — Олександру Івановичу, який безкоштовно виготовив пам’ятник. Його щирий і людяний вчинок став гідним прикладом справжньої доброчинності та поваги до історії.
Мільйони жертв — це не лише історія нашого народу. Це — наші родини, наша кров, наша духовність. Це — тиша, що волає. І ми мусимо чути її. Мусимо пам’ятати.
Вічна пам’ять замученим голодом! Вічна слава незламному українському духу!
