СТЕПАНІВЦІ-350. Історії розсипане намисто. Марія Завгородня -партизанка закатована німцями
МАРІЯ ДЕНИСІВНА ЗАВГОРОДНЯ
Народилась у 1921 році в Новомихайлівці, в період непу сім’я отримала землю у Степанівці, жили на Отроховщині. Після колективізації батько працював бригадиром у колгоспі, мати - на ланці. Дітей було четверо – Марія, Григорій, Ніна та Віктор. Марія закінчила чотирикласну школу в селищі цукрозаводу, пішла вчитись до Степанівки, а після семи класів вступила до Лебединського медучилища. Її подруга, Ганна Григорівна Кучменко, згадує, що вчилась Марія добре, гарну мала пам’ять, співати дуже любила і читати.
Напередодні війни Марія працювала медсестрою у Хотіні. Звідти її мобілізували на фронт. У 41-му вона не потрапила у діючу армію, а працювала в Сумах у військовому госпіталі, який розміщався у школі №2. Там її востаннє бачив брат Григорій, який перед відправкою на фронт, у серпні 1941 року, забіг попрощатись. У неї вже було звання лейтенанта.
Після відступу Червоної Армії Марію залишили в партизанському загоні. Разом із чотирма юнаками у 1942 році її направили в Хотінь для виконання розвідувально-диверсійних дій. У групи була зброя, рація. Марія прийшла на квартиру до людей, у яких жила до війни, вдалось навіть повідомити матір про те, що вона у Хотіні. Та господаря і партизанку заарештували. Допитували у селі, а потім перевезли в Суми. У тюрмі Марія зустрілась на допитах із своїми побратимами. Були заарештовані мати , брат Віктор та сестра Ніна. Їм дозволяли передавати записки. В останній Марія попросила, щоб родичі їй передали улюблене плаття, туфлі, капелюшок і більше не провідували. Двоюрідна сестра Даша все-таки пішла через день до тюрми, тоді вона і побачила як Марію і чотирьох юнаків завели у вантажівку і вивезли. А пізніше дізнались, що п’ятьох заарештованих розстріляли в другому кар’єрі цегельного заводу. Серед них були Марія Завгородня та її чоловік Павло Куц. (Матеріали підготувала Ірина КАЧАНОВА)
