«ЗЕМЛЯ, ЩО ДОСІ КРИЧИТЬ ВІД БОЛЮ: БАБИН ЯР НЕЗАГОЄНА РАНА НАШОЇ ПАМ’ЯТІ»
29 вересня — день, коли час у Києві спиняється. День, коли спогади болюче відгукуються в серці кожного українця.
85 років тому урочище Бабин Яр перетворилося на чорну вирву людського горя. Лише за два дні, 29–30 вересня 1941 року, нацистські кати розстріляли майже 34 тисячі київських євреїв. Чоловіки, жінки, немовлята, старі… Їхній останній шлях «дорогою смерті» пролягав повз рідні вулиці — у вічність.
Протягом усього періоду окупації Бабин Яр ставав останнім притулком для понад 100 тисяч безвинно убитих: євреїв і ромів, українських націоналістів, серед яких і поетеса Олена Теліга, підпільників, військовополонених, пацієнтів психіатричної лікарні. Це була кривава машина знищення, яка намагалася стерти не лише життя, а й саму пам'ять.
Сьогодні ця незагоєна рана Голокосту знову кровоточить. Зло, яке колись не було остаточно покаране, повернулося на нашу землю в новій подобі. Нащадки тих, хто декларував боротьбу з нацизмом, самі стали агресорами: вони копіюють людожерську риторику, недурно згадуючи про «розв'язання питань», руйнують наші міста, скидають бомби на Бабин Яр та єврейські цвинтарі, катують і вбивають мирних українців. Буча, Ізюм, Маріуполь показали всьому світові, що агресія та ненависть не мають терміну придатності, якщо їм не дати рішучої відсічі.
Та серед найглибшої темряви завжди сяє світло людяності. Ми пам'ятаємо і про тих, хто, ризикуючи власним життям і життями своїх дітей, переховував сусідів
, ділився останнім шматком хліба й рятував приречених. Українські Праведники — це символ того, що милосердя й гідність сильніші за будь-який тоталітарний морок.
Схиляємо голови перед кожною жертвою Бабиного Яру. Пам’ятаємо кожного й кожну.
Світло обов’язково переможе темряву, а зло буде покаране. 🕯️