Управління освіти, культури, молоді та спорту Cтепанівської селищної ради Cумського району Cумської області

Вшанування пам'яті героя-односельця Спасьонова В.В, що загинув в АТО

23 липня 2014 року трагедія сколихнула серця багатьох українців. У результаті тяжкого вогнепального осколкового ураження у м. Лисичанськ Луганської області помер підполковник Збройних сил України Спасьонов Василь Володимирович, начальник протиповітряної оборони 51 бригади, якого поховали на день Святого Володимира у мальовничому селі Житані Волинської області. Проводжали в останню путь на Волині, а оплакували ще й у рідній Степанівці на Сумщині, адже  саме тут Василь Володимирович народився, тут пройшло його дитинство, шкільні роки, юність. 

     Кажуть, час лікує рани…  Але є й такі, які будуть у серцях рідних і близьких людей невиліковними, вони залишаться з ними назавжди…

     Минуло 6 років від дня смерті нашого земляка,  великого патріота своєї Батьківщини, справжнього Героя України - Спасьонова Василя Володимировича. 

   Трагічна подія зібрала односельців біля меморіальної дошки, яка розміщена на фасаді Степанівської філії Степанівської ЗОШ І – ІІІ ступенів Степанівської селищної ради (саме в ній навчався Вася).  У цей день звучало багато слів вдячності і гордості до нашого земляка від голови Степанівської селищної ради Лукаша В. О., начальника Управління освіти, культури, молоді та спорту Кощій А. С., адміністрації Степанівської філії. 

    Не обійшлося і без почесних гостей. Кожного року, до меморіальної дошки приїжджає родина Черниш - батьки бойового товариша Василя Володимировича із с. Кровне Сумського району Сумської області, якому він колись врятував життя. 

      Цього теплого літнього дня, присутні в зажурі схилили свої голови перед світлою пам’яттю Василя Володимировича Спасьонова, поклавши до його ніг квіти і вшанувавши його пам'ять хвилиною мовчання, дякуючи йому за його немеркнучий подвиг, за безхмарне та мирне небо над головою… Вічна пам'ять тобі, Герою! Вічна слава!

 

ПАМ’ЯТІ ВАСИЛЯ ВОЛОДИМИРОВИЧА

СПАСЬОНОВА ПРИСВЯЧУЄТЬСЯ…

Покладіть мені,мамо, у голови м’яту,

Нехай на тім світі син Ваш буде крилатий.

Сестричко хороша, посади в зелен-лузі калину,

Ти ж знаєш рідненька, як Вася любив Україну!

Моя золотенька Алінка, прости!

Лечу вже у інші, незнані світи…

Тобі обіцяв завжди бути з тобою,

А сам навіть мертвий усіх закликаю: « До бою!»

За мир,за життя, за Вкраїну – вітчизну .

Спокійно священник веде свою тризну,

А я відлітаю тихенько до Бога…

На світі лишаю синочка малого!!!

Малесенький хлопчик,я поряд, з тобою.

Тебе,мій комарик, прикрив я собою.

Любив і любитиму, вічність між нами…

Тобі шепочу: «Бережи нашу маму…»

В дорозі далекій -  нічого не треба.

Мета основна – всім дістатися неба…

Живим залишаю надію єдину,

Що я недаремно помер за Вкраїну.

І пам'ять лишаю во віки віків!

Лечу…Відлітаю… Уже відлетів…

ЮНАК СВІТЛАНА ( 2017 рік)



« повернутися до списку новин