Управління освіти, культури, молоді та спорту Cтепанівської селищної ради Cумського району Cумської області

СТЕПАНІВЦІ -350. Історії розсипане намисто. Степанівка у роки Другої світової війни

75 довгих років відділяють нас від тих тяжких  лихолітніх часів. Друга світова війна стала найбільш кривавою і жорстокою в історії людства. І хоча уже немає поруч з нами учасників бойових дій, проте вони є у нашій пам’яті і в наших серцях. І доки ми пам’ятатемемо про величезну трагедію людства, про подвиг людей під час Другої світової війни, про мільони невинних жертв воєнної катастрофи,  доти буде надія, що це не повториться.

Величезним випробуванням стала  Друга світова війна і для жителів Степанівки. На фронт було мобілізовано 638 мешканців ( з них 263 загинули). Інші залучалися до робіт з протиповітряної оборони, спорудження оборонних укріплень, тилових робіт.

У Степанівку німці вступили в жовтні 1941 року.  У   період окупації  доросле населення працювало в сільській общині та на цукровому заводі. Діяв суворий "новий порядок", за найменше порушення якого саджали до "холодної" - підвал у приміщенні сучасного фельдшерсько-акушерського пункту. Десятки молодих людей вивезли до  Німеччини на примусові роботи. За спогадами доньки  першого голови колгоспу Ф.Євтушенка К.Ф.Денисової (1923 р.н.), сім’ї комуністів евакуювали у Башкирію  та Алтайський  край.  Їхали на конях,  чудом  вдалось врятуватись  німецьких бомб. Чоловіки пішли на фронт, жінки і дорослі діти працювали в колгоспі, робота була важка, та на це не зважали, важче було витримувати дуже суворі зими. Повернулись  наприкінці 1943 року. Дорога була дуже довга, пропускали вперед ешелони на фронт, їхали на відкритих платформах.

      Окупація тривала до вересня 1943. Війська Радянської армії звільнили село 2 вересня 1943 року. Фашисти, відступаючи зруйнували станцію Торопилівка, мости через Сумку і Гуску, крамницю, ферму, розбомбили роз’їзд Суми-Миколаївка-Головашівка.  

 У вересні –жовтні 1943 року  працювала комісія сільського виконавчого комітету по встановленню і розслідуванню збитків, завданих фашистами. Зберігся відповідний акт цієї комісії ( ДАСО, Ф.р.2191 опис 1, №49). Зареєстровано 18  звернень громадян. Основні втрати – забрана худоба, птиця, зерно, сіно. У Гордієнко Параски  згорів хлів. Великих боїв не було, тому село не   зазнало  руйнувань.

    28 червня 1953 року на братській могилі, де після війни  були перепоховані воїни, які загинули та померли від ран під час бомбардування фашистами військового ешелону, відкрили пам'ятник. У 1975 році збудували меморіал Вічної Слави, він став даниною пам'яті 263 степанівцям, які не повернулися з фронту.

За відвагу у боях із ворогом на Дніпрі звання Героя Радянського Союзу був удостоєний Іван Макарович Мацак.   Повним кавалером Ордена Слави повернувся з війни Григорій Михайлович Юнак.



« повернутися до списку новин